ГІМН УКРАЇНИ. ЦИФРИ, ФАКТИ, КОНТРАВЕРСІЇ

 

Державним гімном України є пісня «Ще не вмерла Україна і слава, і воля».

Цього дня 1865 року в польському місті Перемишль вперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Офіційно його музичну редакцію було прийнято Верховною Радою України 15 січня 1992 року.

Історія створення українського гімну сягає осені 1862 року, коли український етнограф, фольклорист та поет Павло Платонович Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і державним гімном українського народу.

Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну 15 січня 1992 року, а 6 березня 2003 року парламент України ухвалив Закон «Про Державний Гімн України» на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета та приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна».

Вікторина: ТУТ

ЦИФРИ, ФАКТИ, КОНТРАВЕРСІЇ

23-річний Павло Чубинський – знатна фігура серед київської богеми. У свої 23 він вже доктор правничих (юридичних) наук, журналіст, автор публікацій у модному та прогресивному журналі «Основа». На дворі вже пізня осінь, прохолодно й мрячно. Але у квартирі на вулиці Великій Васильківській 122 (сьогодні – 106), гаряче. Там відбувається палка вечірка – з вином, сигаретами, дівчатами. Веселі сербські студенти, що завітали на гостини до молодого Павла Чубинського починають заспівувати патріотичну пісню, в якій мовляться такі рядки «срце бије и крв лије за своју слободу». Зачувши ці слова, молодий Павло хапає олівець та папір і біжить до своєї кімнати. За пів-години він вийде звідти…і в його руках буде майбутній гімн України…

Версія, що Павло Чубинський написав вірш «Ще не вмерла Україна» на вечірці із Сербами  – не єдина. Історики говорять, що на Чубинському також сподобалася пісня Єще Польска нє зґінела. Між іншим, польські студенти теж були на тій тусівці.

Як би там не було, це вірш дуже швидко – без інтернету, гаджетів, смартфонів набув такої популярності, що чутки про нього докотилися до російської поліції. Павло Чубинський був покараний – його відправили на проживання в Архангельську губернію.

Та можливо це було несправедливо по відношенню до Павла, бо за іншою версією – текст віршу писався не ним одним. Микола Вербицький, Тадей Рильський та Пауль Свенціцький.

 

Перша офіційна публікація вірша Павла Чубинського з’явилася у львівському журналі «Мета» у 1863 році , в номері 4. І виглядала вона так: 

Ще не вмерла Україна,

И слава, и воля!

Ще намъ, браття-молодці,

Усміхнеться доля!

 

Згинуть наші вороги,

Якъ роса на сонці;

Запануємъ, браття й ми: У своїй сторонці.

Душу, тіло ми положимъ: 

За свою свободу: 

И покажемъ, що ми браття:

 Козацького роду.

 

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

Наливайко, Залізнякъ: 

И Тарас Трясило: 

Кличуть насъ изъ-за могилъ: 

На святеє діло.

 

Изгадаймо славну смерть: Лицарства-козацтва,

Щобъ не втратить марне намъ: Своєго юнацтва.

 

Душу, тіло ми пложимъ: 

За свою свободу: 

И покажемъ, що ми браття:

 Козацького роду.

 

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

 

Ой Богдане, Богдане: 

Славний нашъ гетьмане!

На-що віддавъ Украіну: 

Москалям поганимъ?!

 

Щобъ вернути іі честь,

Ляжемъ головами,

Назовемся Украіни: Вірними синами!

 

Душу, тіло ми пложимъ: 

За свою свободу: 

И покажемъ, що ми браття: 

Козацького роду.

 

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

 

Наші браття Славяне: 

Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щобъ ми: 

По-заду зістались.

 

Поєднаймось разомъ всі,

Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги,

Най воля настане!

 

Душу, тіло ми пложимъ: 

За свою свободу: 

И покажемъ, що ми браття: 

Козацького роду.

 

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей пора встати,

Пора волю добувати!

 

Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз громадських активістів та культурних діячів й менеджерів. Довгий час вважалося, що текст «Ще не вмерла Україна» написав Тарас Шевченко. Бо якраз у журналі «Мета», після віршу «Ще не вмерла..» йшли вірші Шевченка, і всі думали, що «Ще не вмерла» – теж вірш Кобзаря. Пізніше виявилося, що автор – Чубинський.

 

Цим вірше захоплювалися діячі культури. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршом написав музику до нього. На гітарі. І саме ця музику була затверджена Президією Верховної Ради України 15 січня 1992 року, як музична редакцію Державного гімну України.

Та вперше ці твори почали використовуватись як державний гімн у 1917 році.

У  1939 році вірш «Ще не вмерла Україна» затверджений гімном Карпатської України.

У часи Радянського Союзу, гімн «Ще не вмерла Україна», як слова до гімну УРСР заборонили.  Кремлівське керівництво вважало, що Україна – держава, яка входить до складу СРСР, що вона там «між рівними – рівна, між вільними – вільна» та обов’язково повинна згадуватися комуністична партія, яка веде Україну до «світлого майбутнього».

 Автором радянського гімну для УРСР став Павло Тичина з віршом «Живи, Україно, прекрасна і сильна», який існував у 1949-1991 роках.

6 березня 2003 року Законом України «Про Державний Гімн України» затверджено текст Державного Гімну України в основу якого покладено пісню «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору Павла Чубинського.

 Роман Коржик (простори інтернету)

 Інфографіка: Рузанна Давітян, tribuna.pl.ua